ІСТОРІЯ СВЯТА
Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії входить у
число Богородичних дванадесятих свят, з нього починається річне коло
церковних свят. У цей світлий день, на рубежі Старого і Нового завітів,
народилася Преблагословенна Діва Марія, покликана стати Матір’ю
Спасителя світу, Господа нашого Ісуса Христа. Віруючі люди гідно шанують
піснями і хвалами Ту, Котра розсіяла у світі пітьму безблагодатності і
принесла людству спасіння від вічної смерті.
Згідно з церковним переказом, що грунтується на апокрифічному
Протоєвангелії Іакова, Пресвята Діва Марія народилася в невеликому
Галілейському місті Назареті, що було в іудеїв у зневазі (Євангеліє від
Івана 1:46). Батьками Її були праведні Іоаким (коліна Іудиного, з роду
пророка і царя Давида) й Анна (архієрейського роду, з коліна Левієвого, з
дому первоосвященика Аарона).
Чоловік і жінка були бездітні, бо свята Анна була неплідна. Досягши
похилого віку, Іоаким і Анна не втрачали надії на милість Божу, твердо
вірячи, що Богові все можливо, і Він може порятувати Анну від
неплідності навіть у її старості. Святі Іоаким і Анна дали обітницю
присвятити Богові для служіння в храмі дитя, котре їм пошле Господь.
Бездітність вважалася в єврейському народі покаранням Божим за гріхи,
тому святі і праведні Іоаким і Анна терпіли несправедливі ганьблення від
своїх співвітчизників. В одне зі свят старець Іоаким приніс в
Єрусалимський храм свою жертву в дарунок Богові, але первосвященик не
прийняв її, назвавши Іоакима недостойним, через його бездітність. Святий
Іоаким у глибокому горі пішов у пустелю і там зі сльозами молився
Господу про дарування дитяти. Свята Анна, довідавшись, що відбулося в
Єрусалимському храмі, гірко плакала, однак не нарікала на Господа, а
молилася, закликаючи на свою родину милосердя Боже. Господь виконав їхнє
прохання, коли святий чоловік і жінка досягли похилого віку і
приготували себе доброчесним життям до високого звання — бути батьками
Пресвятої Діви Марії, майбутньої Матері Господа Ісуса Христа. Архангел
Гавриїл приніс Іоакиму і Анні радісну звістку: молитви їхні почуті
Богом, і в них народиться Преблагословенна Дочка Марія, через Котру буде
дароване спасіння всьому світу.
Ім’я Марія в перекладі з єврейської означає «висока», «перевершуюча».
Пресвята Діва Марія Своєю чистотою і чеснотою перевершила не тільки всіх
людей, але й Ангелів, явилася живим храмом Божим, і, як оспівує Церква у
святкових пісноспівах, «Небесними Дверима, що вводять Христа у світ для
порятунку душ наших».
У 12 років Марія дала обітницю вічного дівоцтва. По досягненні Марією
повноліття, їй знаходять старого чоловіка Йосипа Обручника, котрий
поважає її обітницю. У його домі Марія працювала над пурпурною пряжею
для храмової завіси, під час прядіння відбулося Благовіщення.
Після народження Ісуса Христа Марія втікає з ним і Йосипом від царя
Ірода в Єгипет, а після смерті Ірода повертається в Назарет. Марія є
присутньою на Голгофі, і, відповідно до християнських вірувань,
насамперед їй являється Христос після свого Воскресіння. За однією з
версій, Марія тихо жила в будинку Іоанна Богослова, котрого Христос
велів їй усиновити. За успінням Марії, тобто розлученням душі Марії з
тілом, слідує їхнє чудесне возз’єднання і тілесне вознесіння на небо.
Різдво Божої Матері ознаменувало настання часу, коли почали
виповнюватися великі і втішливі обіцянки Божі про спасіння роду
людського від рабства диявола. Ця подія наблизила на землі благодатне
Царство Боже, царство істини, благочестя, чесноти і безсмертного життя.
Матір Першонародженого вважається християнами милосердною Заступницею,
до Якої вони постійно звертаються із синівською шаною.
ДЕНЬ ВСЕСВІТНЬОЇ РАДОСТІ
Приход на світ Тієї, Котра мала бути Божою Матір’ю, є особливим джерелом
радості для її батьків — Іоакима й Анни, для неба, для землі і всього
створіння. Цю духовну радість Різдва Богородиці підкреслюють різні святі
Отці. Святий Андрій Критський у своєму слові про цей празник величає
Пресвяту Богоматір як Ту, на Якій сповнилися всі пророцтва Старого
Завіту. Святий Іван Дамаскін у проповіді цього дня каже: «День Різдва
Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богородицю увесь
людський рід обновився і смуток праматері Єви змінився на радість».
Так і Богослужіння цього дня сповнені радісних тонів, наче це — Христове
Різдво або Його світле Воскресіння. Головні мотиви цієї радості — це
кінець бездітності праведних Іоакима й Анни, початок нашого спасіння. На
стихирах стиховні малої вечірні празника, співаємо: «Радійте, Іоакиме й
Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радості і
спасіння».
У кінці Церква взиває всіх вірних на стиховні вечірні, щоб віддали
належну честь Божій Матері: «Прийдіть усі вірні і прийдемо до Дитини, бо
родиться Та, Котра ще перед зачаттям своїм вибрана на Матір Бога
нашого. Вона народиться і Церква у свою велич одягається. Вона — храм
святий, що містить Божество, дівственна судина, царська світлиця.
Віддаючи честь Спасителю, оспівуємо Різдво Всенепорочної Діви».
Різдво Пресвятої Пречистої Богородиці, що також називається Другою Пречистою, традиційно вважається жіночим святом, коли жінку належить вшановувати як продовжувачку роду. Із цим святом пов’язаний день породіль. Жінки, у котрих немає дітей, у цей день запрошують на обід гостей, наймають Божу службу в церкві, щоб люди помолилися пресвятій Богородиці. За народними спостереженнями, на Другу Пречисту в Україні встановлюється дощова погода.
