Головна » 2012 » Жовтень » 3 » Дубневич таки крав!
10:12
Дубневич таки крав!

Кандидат у депутати і екс-зек має людей за дурнiв

http://expres.ua/main/2012/09/27/74170
Вiдомi полiтв'язнi радянських таборiв, що боролися i терпiли за Україну, вважають кандидата в народнi депутати "негiдником" i "самозванцем"
Такого цинiзму, такої аморальностi українська полiтика за двацять один рiк ще не бачила. Кандидат у депутати Дубневич,
викритий "Експресом" у тому, що забув повiдомити виборцiв про своє засудження на вiсiм рокiв за особливо важкий злочин, вдався  до небаченої манiпуляцiї.
Це вiдбулося в ефiрi мiсцевого телеканалу, куди Дубневич завiтав лише на шостий день пiсля викриття, щоб якось спробувати пояснити людям, чому їх дурив i стiльки часу водив за носа.
Почуте шокувало всiх! Це треба було чути, це треба було бачити - налите кров'ю, спiтнiле обличчя:
"З 1989 року по 1992 рiк переслiдувався та потерпiв вiд бiльшовицького режиму за пiдприємницьку дiяльнiсть. Так само, знаєте, як в свiй час потерпiв Хмара, Лук'яненко".
Ось яке пояснення пролунало в ефiрi, що мало прояснити, як кандидат у депутати опинився на чотири роки за гратами. Можна сказати, герой, ба навiть кращий за шанованих народом полiтв'язнiв -- бо неймовiрно скромний, народ про нього дiзнався аж на 22-му роцi Незалежності.
На кого могло було розраховане таке пояснення? Хiба на людей,  що останнi двадцять рокiв перебували у станi глибокої коми нiчого не бачили, нiчого не чули i нiчого не пам'ятають.  
Короткий iсторичний екскурс. Цi рядки радимо кандидатовi в депутати Дубневичу i його радникам прочитати особливо уважно.
Степан Хмара  заарештований КДБ та засуджений за антирадянську дiяльнiсть до 7 рокiв ув'язнення в таборах суворого режиму та до 5 рокiв заслання. Покарання вiдбував у таборах для полiтв'язнiв на Уралi. У 1987 роцi, коли Степан Хмара повернувся в Україну, Богдан Дубневич починав красти людське. У травнi 1961-го Левка Лук'яненка засудили до розстрiлу за те, що виношував iдею "вiдриву України вiд СРСР". Розстрiл замiнили 15 роками тюрми. У 1978 роцi його засудили вдруге. У 1989-му пiсля 28 рокiв тюрем i заслань Лук'яненко повернувся додому. Саме в цей час 28-рiчного Дубневича судили за крадiжку людського майна.
Якщо кандидат у депутати Дубневич захоче порiвняти себе ще з iншими дисидентами, полiтв'язнями, справжнiми борцями за Україну, то нехай почитає i наступнi декiлька рядкiв.
У 1988 роцi, коли Богдан Дубневич крав людське i, по-злодiйськи оглядаючись, звозив крадене до Кротошина,



 - В'ячеслав Чорновiл виводив на мiтинги сотнi тисяч людей. Дубневич не вдягав тодi вишиванки, не ходив мiстом iз синьо-жовтим прапором. У нього не було на це часу, вiн - крав.

 У вiцi 28 лiт Юрко Шухевич, якого засудили за те, що батько був командиром Української Повстанської Армiї, почав слiпнути утюрмах. Юрiй Шухевич вiдсидiв за батька, що боровся за вiльну Україну, -- 40 рокiв. Звiльнився у 1988-му, в цей час Дубневич, нинiшнiй кандидат у депутати, ще крав людське.
Коли Дубневича арештували за крадiжку людського в особливо великих розмiрах, полiтв'язнiв вже не садили до тюрем, а вiдпускали. Це була вiдлига. Каральна машина "розвернулася". У той час усi справжнi полiтв'язнi вже опинились на свободi, а їх мiсце почали займати "братки", кримiнальнi злочинцi. Один iз них i був Дубневич.
Ми зателефонували до полiтв'язнiв, Героїв України Левка Лук'яненка, Степана Хмари i Юрiя Шухевича, щоб особисто запитати їх, чи знають вони про "пiдпiльну боротьбу i терпiння вiд режиму" нинiшнього кандидата в народнi депутати Богдана Дубневича.
- Чи знаєте ви радянського полiтв'язня на прiзвище Дубневич?
Л. Лук'яненко:
- Я такого полiтв'язня не знаю. Та й не можна називати так людину, яка вiдсидiла за розкрадання державного майна в особливо великих розмiрах.
Ю. Шухевич:
- I я такого борця за незалежнiсть України не знаю. Я лише давно знаю, що Дубневич сидiв "на зонi" в Галичинi, його багато людей знають як звичайного кримiнального злочинця, який вiдбував покарання за розкрадання державного майна. I все це, звичайно, немає нiякого стосунку до полiтики, до полiтичних справ.
Знаєте, у Львовi колись був депутатом мiської ради чоловiк, якого свого часу виключили з партiї за "аморалку" - якщо коротко, то вiд нього завагiтнiла пiонервожата. А вiн потiм всюди заявляв, що його виключили з партiї, що радянський режим репресував за полiтичнi погляди. Щось подiбне i з Дубневичем.
- Чи схожий "потерпiлий вiд бiльшовицького режиму" Дубневич на полiтв'язнiв радянських таборiв?
С. Хмара:
- Я глибоко обурений тим, що вiн порiвнює себе з тими, хто боровся за незалежнiсть держави, а сам сидiв за кримiнальний злочин. Це дуже рiзнi речi. Тому говорити про мораль Дубневича навiть не варто, бо її нема. Ще раз повторюю, я глибоко обурений, що цей негiдник i самозванець намагається поставити своє iм'я в один ряд з моїм чесним iм'ям.
Л. Лук'яненко:
- В часи збройної боротьби з окупантом колись також хтось воював за самостiйну Україну, а були й такi хлопцi, якi створювали банди з 2 - 3 осiб, чiпляли на одяг тризуб i ходили по селах з грабунком - в якогось господаря кабана вiдiбрати, в якогось - телицю.
Щось схоже i тут -- був засуджений за карний злочин, а приписує собi "соратництво" з людьми, якi справдi для незалежностi України зробили дуже багато. Це додатковий моральний злочин, тому таку людину i близько не можна допускати до Верховної Ради. Бо хоча в нинiшньому складi парламенту є багато злодiїв, шахраїв i безсовiсних людей, але ж ми з вами прагнемо, щоб туди увiйшли чеснiшi.
До речi, 14 квiтня 1991 року ухвалили закон, вiдповiдно до якого, реабiлiтували лише тих полiтв'язнiв, якi займалися полiтичною агiтацiєю. Засуджених за злочини, вiднесенi до тяжких, нiкого не реабiлiтовували. А розкрадання державного майна в особливо великих розмiрах є якраз тяжким злочином.
I насамкiнець - ще трохи про мораль. Сидячи у студiї i видавлюючи iз себе патрiотичнi сентенцiї, кандидат у депутати так i не спромiгся пояснити, чому досi живий, якщо у 1992-му був звiльнений вiд вiдбування покарання як важкохворий, що мав незабаром померти.
Наприклад, Михайла Гориня, дисидента, засудженого за антирадянську дiяльнiсть, не звiльнили з тюрми навiть пiсля другого iнфаркту та запалення нирок.
Василь Стус, засуджений за антирадянську агiтацiю та пропаганду, помер у 1985 роцi в концтаборi Кучино Пермського краю вiд виснаження, недоїдання та хвороб. Родинi навiть не дозволили перевезти тiло поета додому, бо не закiнчився термiн ув'язнення.
У Дубневича термiн ув'язнення закiнчився лише у 1996 роцi. Але вiдпустили його загадково у 1992-му. Чому? Полiтв'язнi в один голос кажуть: бо був сексотом, "здавав" товаришiв.
Це єдина справжня причина, з якої тюремна адмiнiстрацiя  достроково випускала на волю кримiнальних злочинцiв.
Iрина ЛОПУХ
Від "sambir.biz”
І в нашому місті проживає людина, котра відбувала покарання з паном Дубневичем, котра може багато розказати про нього. Як він співпрацював з адміністрацією «Бригідок», як він достроково вийшов на волю.
Та не будемо ворушити минуле, нехай це залишиться на совісті новоявленого кандидата, як і його брата, Ярослава Дубневича, котрий кандидує по в.о № 120. Невже такі люди мають представляти народ Галиини у Верховній Раді України?
Категорія: Вибори до ВРУ 2012р. | Переглядів: 544 | Додав: admin | Теги: Ярослав Дубневич, кримінал, Личаківський район, Пустомити, опозиція, новини, мостиська, Самбір, Богдан дубневич, Городок | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]