Головна » 2011 » Листопад » 6 » Про політизацію СЛІВ і творення мітів від придуркуватої більшости українських політолохів та політичних євнухів (або про Львів 9 травня)
19:45
Про політизацію СЛІВ і творення мітів від придуркуватої більшости українських політолохів та політичних євнухів (або про Львів 9 травня)
Ірина Фаріон

1. Слово перше – провокація – з лат. provocatio: зрадницька поведінка, підбурювання кого-небудь до певних дій, які можуть викликати тяжкі наслідки; штучне збудження певних ознак хвороби. По-нашому провокувати – збурювати, підбивати, підводити, направляти, підгвинчувати, піддрочувати, надрочувати, під'юджувати, нашпиговувати, нацьковувати, підструнчувати, ворохобити…

Чи була зрадницька поведінка? Так, влада давно зрадила власну країну, бо реалізовує в Україні сценарій Москви з відновлення Московської імперії і перетворення України в колонію. Тому і забезпечила у Львові приїзд шовіністичних дегенератів з "Родіни" і "Русского единства" під прикриттям начебто ветеранів. Партія регіонів як найвідповідальніша за цю зраду тисячоліття – не лише кримінальна олігархія, це люди без роду і племени, серед них чимало яничарів, служниць-покоївок чи наймичок типу Гані Герман з села Колодруби, попросту "рабів з кокардою на лобі, лакеїв в золотій оздобі". Для них закрите поняття свободи, незалежности, духового і духовного пориву. Проте саме вони щоразу активніше стають каталізаторами якісних змін у суспільстві. Бо бачити їх – відразу означає бути іншим та актуалізувати в собі поклади Божої сили. Дякуємо Вам за те, любі вороги. Ми вас дуже любимо і з любов'ю будемо нещадно вас поборювати.

Друге значення аналізованого слова пов'язане з хворобою. Те, що демонструє команда регіонів, комуністів та їхніх коаліціянтів разом із засмерділими тушками – хвороба духу, моральне виродження та агонія власних можливостей.

Отже, те що відбулося у Львові 9 травня, сповна не покривається словом провокація, а іншою лексемою – окупація, себто встановлення чужого режиму на займаній території. Галичина – безсумнівний острів Свободи у всіх смислах цього слова-чуда. Тому приїхати сюди із символом окупації – червоним прапором і символом Російської імперії – георгіївськими стрічками – означає здійснювати окупаційні дії бодай символічно. Якщо місцева влада цьому сприяє, то вона сповна вмонтована у цей новітній окупаційний маховик. Проте Львів продемонстрував блискучий приклад прямостояння і протистояння і колоніялістам, і власним виродкам, і служницям-покоївкам типу Герман, і ліберастам-євнухам типу якогось там редактора маловідомого львівського журналу, який у своїй слабодухості, маловірстві, чоловічому безсиллі завомпив з переляку, що, Україні мало зосталося бути… Торба Вам, ліберасти. Браво, зокрема, МОЛОДІ Львова. І відворотне презирство тим, що заховали голову у пісок і просторікують про "виваженість" і "толерантність". Поки ви риєтеся головою у пісок – вам всі решта органи просто повідривають.

2. Слово друге – імідж – з англ. image, букв. образ – цілеспрямовано сформований образ кого-небудь. Ті, що речуть (чи ричать-рикають?) про начебто постраждалий імідж Львова, – нехай подивляться на свій імідж-образ у дзеркалі. Побачать там щось доволі придуркувате, застрашене і неадекватне. Хіба коли нема інших аргументів на поверхню виносяться власні комплекси. Чи псують імідж Европи численні акції протесту її громадян з найрізноманітніших приводів: від природного бушування футбольних фанів до пристрасних студентських акцій протестів, зокрема в Англії, Франції, Італії, Греції? Чи зіпсовано імідж Єгипту у його протистоянні з Мубараком? Навпаки, це викликає подив, захоплення і спонукає до дії нас, що, на жаль, досі не побудували незалежної держави. Натомість, направду, імідж України в світі упав нижче нуля, коли слямазарний Ющенко привів до влади кримінального Януковича.

Отож, безглуздо євнухам всіх соціяльних прошарків та фахів за своєю плебейською викривленою цілеспрямованістю накидувати українцям спотворене і неадекватне бачення подій. Всім іміджетворцям рекомендую зайти до порядної оптики. Мо' поможе. І намагатися купити собі квитки на Евро – 2012.

3. Слово третє – толерантність з лат. tolerans "терплячість", себто, терпимість, поблажливість до кого-, чого-небудь. Запитую, чи будете терплячі до зла, зради, агресії, поневолення, геноциду? Тоді суперечите засадам християнства. Апостол Павло каже: "Нехай любов ваша буде нелицемірна, горніться до добра і ненавидьте зло". Ще окресленіше це висловив Ісус Христос: "Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, то від лихого". Але ж сказано: "Будете слухати і не будете чути". Концептуалізували це і до нашої ери. Зокрема великий Аристотель: "Коли тобі кажуть, що можна не шанувати батька свого чи матір, – ти нічого не доводь. А просто карай". Це кодекс найвищих цінностей – моралі і культури. Згубна толерастія через свою гнилість і оспалість духу ополчилась саме на ці найпотужніші людиносяжні категорії. Бо ліберастія і толерастія не носить тих цінностей у собі і вкрай остервеніло і не толерантно реагує на них у людях іншої психічної природи – ідеалістичних, одержимих, відважних і мужніх. Де ви бачили ці риси у толерастах? Тому об'єктом їхнього особливого роздратування є сам факт навіть не політичного, а попросту екзистенційного збільшення людей Свободи.

На завершення про імунологічний стан організму. Лексема толерантність має ще одне значення: "імунологічний стан організму, при якому він не може синтезувати антитіла у відповідь на введення певного антигену…". Отож це біда навіть на фізіологічному рівні існування. Натомість у політичній діяльності середня дорога веде, як казав Донцов, до нічого… Краще рішучий удар обухом, ніж дерев'яна пила вичікування. Львове! Ти повернув собі статус міста неосяжного Бандери!

Ірина Фаріон
Переглядів: 298 | Додав: admin | Теги: політизація слів, Ірина Фаріон | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]