Якби це не звучало дивно, але українці двічі святкують новий рік – 1 січня – за новим стилем, і 14 січня – за старим.

13 січня за Юліанським календарем – переддень Старого Нового року. В українській традиції – це ще й свято Маланки, яке передує другому празнику різдвяного циклу – Василю. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. Тому у деяких регіонах України сьогодні готують кутю, яку заправляють... смальцем. Загалом переддень Старого нового року – це час магії і ворожінь. Тому наші предки у цей день проказували спеціальні замовляння, щоб нива родила, а також щоб збільшувалася і плодилася родина. Також у старому обряді існував ще один цікавий звичай, пов’язаний зі Старим новим роком.
"Кажуть, якщо дерево не родило, а був такий звичай, що хлопчик – найменший у роду, мав йти у сад, брати сокиру, постукати по дереву і сказати: - Якщо ти не будеш родити цього року, то наступного – ми тебе зрубаємо", - розповіла РадіоМан дослідниця української звичаєвості Марія Чумарна.
Існує повір’я, що після вечері треба обов’язково зайти до сусідів і попросити один в одного прощення за можливу провину, щоб Новий рік зустріти в мирі і злагоді. Також наші предки вірили, що якщо вийти опівночі надвір, то можна почути, як Новий рік проганяє старий. А вже на сам Старий Новий рік – 14 січня українським оселями ходять хлопчики і засівають зерном На щастя! На здоров’я! На новий рік!
Первісний дохристиянський характер новорічного свята добре зберігся у традиційних звичаях та обрядах українців 13—14 січня.
На відміну від Різдва й Хрещення ці дні не відігравали важливого значення в релігійному календарі, тому в обрядовості їх майже не помітно церковних мотивів, хоча у православному місяцеслові значаться три свята.