Отець Горечко Михайло

парох с. Воля Цеклинська, Дуклянський деканат

Народився 19. 10. 1903 р., рукоположений 30. 03. 1930 р., інстальований 01. 03. 1932 р. безженний.

1930-1932 – адм. с. Гирова, Дуклянський деканат.

1932-(1936) – парох с. Воля Цеклинська, Дуклянський деканат.

– (1945) – парох с. Воля Цеклинська, Дуклянський деканат.

– 1945 – депортований до УРСР.

– 1945 – парох с. Росохи, Старосамбірський деканат.

Заарештований НКВД в Росохах і засланий до Сибіру. Помер 14 січня 1953 року. Похоронений у Корейському Мисі (4 км від Іннокентьєвки) Троїцького р-ну Хабаровського краю. Ось прощальне слово священика-співкаторжника о. Степана Венгриновича, сказане на похороні о. М. Горечка 16 січня 1953 року:

«Сьогодні ми тебе хоронили... Коло воріт стояли сани.., але вони їхали порожні до самого цвинтаря. Не хотіли класти домовину на сани. Нас було так багато: тринадцять твоїх товаришів-священиків, отже тебе несли на плечах. Це був Новий Рік і ти хотів сказати бажання..., була повна хата людей. На столі ти зробив престолик, вісім свічок святилось... ти не мав фелона, тільки епітрахиль, а замість чаші – скляний келішок... Ти говорив: «Новий Рік. Знову один рік приближує нас до вічности – до смерти. Може вона вже за дверима... може вже взяла за клямку... може вже дошки готові... А як ми приготовані на зустріч із Христом?» Боже, будь йому милосердний! Боже, будь милосердний і нам цього року. Ждемо і хотіли б вертатися додому... про те думаємо… тим часом, скільки вже хрестів на нашому цвинтарі, тут, у тайзі?.. Клоню голову перед тобою. Шукаєте мучеників чи ісповідників у історії? Не треба їх далеко шукати. Оце тут, під кедрами у тайзі спочиває один з них...»