 Щороку 29 січня, принаймні з часів проголошення Незалежності, ми
згадуємо героїв бою під Крутами - історію відчайдушної боротьби, від
якої кров холоне у жилах. Та, певне, тільки в кривавий січень 2014-го
по-справжньому зрозуміла всю… ні, не приреченість тих сміливців, а їхню
непереможну віру в нехай такий мізерний, але все ж таки шанс. 1918 року
під Києвом один за одним падали на промерзлу землю закривавлені тіла
юнаків. Падали під спів українського Гімну. І тепер, 96 років потому,
історія повторюється з вражаючою точністю. Юнаки знову гинуть, знову
зазнають тортур, знову під виконання Гімну, знову в січні і знову в
самому серці Української держави… Річниця бою під Крутами цієї зими
набула особливо змісту, а подвиг тих 300 відчайдушних студентів став для
українців близьким, як ніколи.Правда, є на Старосамбірщині місце, де
про героїв-крутян згадують з особливою шаною. В Нижанковичах середня
школа носить ім'я Григорія Піпського - того наймолодшого вояки, який, за
переказами, перед розстрілом першим заспівав "Ще не вмерла…" і який
навчався саме в Нижанковичах. Традицію "іменних" шкіл на Старосамбірщині
запровадив колишній голова районної ради Володимир Горбовий, а
Нижанковицька в реалізації такої ідеї стала однією з перших. Однак, хоч
ця ЗСШ носить ім'я свого випускника-героя ще з 2008 року, та нинішній
голова районної ради Орест Бонк розповів, що цього року на корпусі, де
навчаються учні молодших класів, планують встановити меморіальну дошку з
написом "Тут навчався Григорій Піпський". Попередньо урочистості думали
провести в день пам'яті героїв Крут, однак, у зв'язку з київськими
подіями та загальною мобілізацією мешканців району, свято відтермінували
до спокійніших часів. А нині героїчний приклад Григорія Піпського
надихає старосамбірян відстоювати свою гідність, державу, підкреслив
Орест Бонк.Олена ЛАВРИК
|