У день подальшого розпалу війни і виборчо-парламентської контрреволюції маємо пам'ятну дату: 28 жовтня 1989 року Верховна Рада УРСР затвердила Закон про державний статус української мови. Якою ж була політична дорога нашої мови за ці 25 років? Це тема монографічного соціолінгвістичного дослідження. Зауважу лише на дневі поточному, з огляду на те, які політичні сили домінуватимуть у парламенті.

1. Блок ПП, себто президент Петро Порошенко. Цей чоловік ще після Помаранчевої революції прославився тим, що пропонував у вишах запровадити окремі російськомовні групи. Я тоді називала це радянським постсиндромом помаранчевої команди. Тепер у його виконанні – це не синдром, а глибока колоніяльна хвороба, виявлена у таких кричущих антиукраїнськомовних випадах:

а) вперше в новітній історії під час інавгураційної промови у Верховній Раді перейшов на мову окупації (зважте, що це під час війни з одвічним московським ворогом, на території якого значна частина його бізнесу);

б) позірно захищаючи державний статус української мови, насправді має за мету абсолютно знівелювати його через внесення змін до Конституції, які вдалося призупинити через рішучий протест фракції "Свобода" у парламенті. "Родзинкою" цих змін став так званий "спеціальний статус для російської мови". Президент Порошенко пропонує Статтю 143 викласти у такій редакції:

"Стаття 143. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи вирішують питання місцевого самоврядування, віднесені законом до їх компетенції.

Сільські, селищні, міські, районні, обласні ради можуть у порядку, визначеному законом, надавати в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці статус спеціальної російській мові, іншим мовам національних меншин України.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності";

в) в одіозному президентському законі "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" від 16 вересня 2014 року, за який проголосувало 277 депутатів, крім ВО "Свобода", зазначено:

Стаття 4. Держава гарантує відповідно до Закону України "Про засади державної мовної політики" право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької та Луганської областей щодо мови, яку вважає рідною, вибору мови спілкування, вільного користування російською та будь-якою іншою мовою у суспільному та приватному житті, вивчення і підтримки російської та будь-якої іншої мови, їх вільний розвиток і рівноправність.

Органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади у спосіб і в межах повноважень, що передбачені Законом України "Про засади державної мовної політики", іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяють в окремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської та інших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створюють можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя.

Зазначений закон і ця стаття, як відомо, призвели вже до інших "юридичних дій" з боку квазіутворення "Министерства образования и науки Донецкой народной республики", зокрема: "Языковой вопрос и образование в ДНР Новости / Официально – 08.10.2014- 4 708 В связи с выявлением в некоторых учебных заведениях идеологических "перекосов" и для обеспечения прав граждан Донецкой Народной Республики на обучение на родном языке, Министерство образования и науки 7 октября издало следующие приказы:

1. "Об организации делопроизводства в учреждениях образования всех уровней, типов и форм собственности" и 2. "О языке обучения в учреждениях образования Донецкой Народной Республики" Первый документ приказывает руководителям всех образовательных заведений, находящихся на территории Республики, в срок до 15 октября организовать ведение делопроизводства на русском языке. Второй приказ устанавливает русский язык в качестве языка преподавания, обучения и воспитания во всех образовательных учреждениях, независимо от уровня, типа и формы собственности. В сфере общего образования, за родителями учащихся закрепляется право выбора языка обучения для своих детей путем подачи соответствующих заявлений при поступлении в учебное заведение. Если подобные заявления будут поданы в достаточном количестве (90% и более), то либо отдельные классы, либо всё учебное заведение будет переведено на соответствующий язык преподавания. До издания новых учебников временно разрешается использование учебников, имеющихся в наличии в учебных заведениях. Органам управления образованием и образовательным учреждениям совместно с органами государственной власти и местного самоуправления поручено в течение 2014-2015 учебного года принять меры по обеспечению педагогическими кадрами, учебно-методическими и дидактическими пособиями и материалами с целью создания условий для реализации данных приказов".

(Джерело: http://dnr.today/news/yazykovoj-vopros-i-obrazovanie-v-dnr/ | Пресс-центр ДНР © http://dnr.today). Таким біснуватим є наслідок мовних ініціятив від президента.

2. "Народний фронт" на чолі з А. Яценюком також системно наспівує пісеньку про особливі преференції для російської мови. Найхарактерніші щодо цього мовні статті закону "Про вищу освіту". Саме з ініціятиви його соратниці пані Гриневич у закон внесено норму про право абітурієнта тестуватися мовою національних меншин під час вступу до вишу. Мені вдалося внести лише правку у вигляді сполучника: "якщо" цей абітурієнт весь час навчався у школі нацменшини. Хоч я, звісно, категорично проти цього. Чи може українець у Москві, Варшаві чи Празі тестуватися українською мовою як представник нацменшини? Це навіть не смішно. Вдалося захистити "мовну" 48 статтю з формулюванням "мова викладання у вишах державна", всупереч внесеній правці "відповідно до закону Ківалова – Колесніченка". Не було б "Свободи" у парламенті, не було б відвойованої української мови у вишах.

Натомість у зверненні з нагоди так званого дня перемоги (мені це навіть складно писати, бо яка і чия це перемога?) Арсеній Яценюк заявив: "Ми зберігаємо у силі мовний закон Ківалова-Колесніченка, ухвалений "регіоналами" та комуністами. В тих областях, де більшість людей говорить російською, – вона має юридичний статус регіональної. Фактично ж її права та можливості там такі ж самі, як у державної української. Як Глава Уряду, при розгляді змін до Конституції запропоную норму, згідно з якою при збереженні статусу української як єдиної державної місцеві ради отримають право надавати статус спеціальної російській та іншим мовам" (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247279843&cat_id=244276429).

Тобто Яценюк повторив лиш те, що говорить Порошенко. Його теперішній побратим О. Турчинов у ролі Голови Верховної Ради не підписав постанови про скасування одіозного мовного закону, хоч за це проголосувало 232 депутати. Колесніченко не витримав і втік з парламенту, а теперішні парламентері, урядовці і президент свято сповідують мовний закон Путіна. Колесніченко – це тільки його інструмент. Отож – це найкращий "подарунок" нашій багатостраждальній Мові у час її 25-тилітнього державного статусу. Це зробили "славних прадідів великих правнуки погані" з повною електоральною підтримкою 26 жовтня. Бенкет на кістках українського Духу. Звісно, що я ініціювала звернення до Конституційного Суду про неконституційний спосіб ухвалення горезвісного мовного закону. 10 жовтня Суд відкрив провадження у цій справі.

3. Новоспечений проєкт "Самопоміч" (це не має нічого спільного з партійним будівництвом, його синоніми проєкти "Віче", "Озиме покоління" чи ще якась демоліберальна пудра – дмухнеш, а там банальний брудний бізнес корупційного розливу) встиг себе збезчестити тим, що наприкінці лютого мер Львова Садовий начебто на знак солідарности з Донецьком та Луганськом возговорив російською мовою і закликав до цього всіх львів'ян. Так ніби ці міста – не Україна і там нема українськомовних громадян. Проте фарисеї завше мали іншу мету – пристосуванську і бізнесову. Не забуду, як шваркотав по-російському Садовий до свого друга Колеснікова у Львові і яко блазень вітав Януковича з уродинами 2011 року. Із березня 2014 року його канал 24 в інших областях України, крім Заходу, перейшов на російську мову. Така собі галицька "толерантність", точніше хрунізм, за який Бандера просто розстрілював. Натомість його чиновниця з управління культури у документі від 18.07.2013 року на адресу голови депутатської комісії комунального майна та власности договорилась до того, що "створення музею Степана Бандери є глорифікацією політичного вождя, що характерно для країн третього світу (мавзолей Леніна) ". Тепер вона стала депутатом. Її прізвище Подоляк. Люди з такою свідомістю ніколи не утверджуватимуть державного статусу української мови.

Отже, це три типових камуфляжних проєкти, що предалекі від українськоцентричної ідеї та захисту української мови. Зауважила лише на тих трьох політсилах чи, краще, політтілах без українського духу, бо повернення в Раду партії регіонів – це насправді наслідок саме їхньої безхребетної діяльности.

Словом, печальна у тебе осінь, моя рідна Мово. Але і то мине. Зостанеться твоя сила і наш наступ. Знав Шевченко, що возвеличити "малих отих рабів німих" можна лише Словом.

Ірина Фаріон

Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/544ff2e73b7a2/