13 травня 1945 р. о 6 годині вечора на дорозі між селами Біличі і Стрільбичі Старосамбірського району Дрогобицької області загін бандерівців із засідки розстріляв валку з шести підвод агітаторів райкому партії, які в неділю виїжджали у згадані села для організації державної позики. Було вбито 26 осіб. Групу очолював перший секретар райкому партії В. Нудьга. Серед убитих були райпрокурор П. Стeпaнoв, оперуповноважений райвідділу НКДБ М. Авдієв, оперуповноважений відділу НКВС І. Лунін, дві вчительки, працівники райвійськкомату, редакції райгазети, працівники інших районних установ.

Це викликало лють у партійно-радянського керівництва. Микита Хрущов у вузькому колі цинічно заявляв: «Комуністи, які не зуміли згуртувати навколо себе актив, не можуть захистити своє життя і гинуть, – чорт з ними, туди їм і дорога».

Повстанці карали партійно-радянських активістів, насамперед, за жорстоке ставлення до селян
під час організації колгоспів. У с. Волошиново Старосамбірського району Дрогобицької області, коли шість озброєних активістів із районної адміністрації погрозами, шантажем, побиттям примушували селян підписати заяви про вступ до колгоспу, підрозділ УПА раптово прийшов на допомогу. Під час бою двох організаторів колгоспу було вбито.

Українська повстанська армія чинили впертий спротив утвердженню колгоспного ладу. Не придушивши національно-визвольного руху, більшовицька влада неспроможна була перейти до суцільної колективізації села, в якому проживала абсолютна більшість населення краю. Однак сили були нерівні. До початку 1950 -х рр. велика кількість бійців і старшин УПА загинули. Боротьба пішла на спад, але не припинялася.

Всупереч волі селян тоталітарний режим за допомогою карально-репресивних органів утвердив антинародний колгоспний лад, що спричинив деградацію сільськогосподарського виробництва, знищив одвічний селянський уклад, побут, традиції, культуру, християнську мораль.