Терлецький Михайло Миколайович – автор низки популярних історичних книг про походження і становлення родової спільноти Драго-Сасів; пов’язаний родовим корінням із давнім гніздовим шляхетським осередком – селом Росохи (давній присілок с. Терла). Ставши одним із ініціаторів відновлення Українського шляхетського товариства, він уже більше десяти разів відкриває і проводить щорічні зустрічі нащадків галицьких гербових родів у трускавецькому ресторані «Сас».

Народився М. Терлецький в родині Терлецьких і Затварницьких (тато – Микола Терлецький з «Бундзаків», мама – Ганна Затварницька) гербу Сас 29 жовтня 1941 р., хрещений в церкві c. Росохи Старо-самбірського району Львівської області. Закінчив з відзнакою у 1958 р. середню школу у Львові, а в лютому 1965 р. – повний курс радіотехнічного факультету Львівської політехніки. З того часу почав працювати в науково-дослідних приладобудівних інституціях Львова і Санкт-Петербурга (Росія) на різних інженерних посадах (інженер, провідний інженер, завідувач лабораторії, завідувач відділом, головний конструктор); останнім часом – провідним конструктором у Львівському центрі Інституту космічних досліджень НАН України. Варто зазначити, що вся його конструкторсько-дослідницька діяльність проводилася з метою обов’язкового впровадження результатів роботи. Одружений: дружина – Рената з Кобликів (м. Борислав), концертмейстр; син – Богдан, службовець; онук – Роман, студент ЛНУ, факультет культури і мистецтва.

М. Терлецький працював над створенням електронних приладів і систем з програмним керуванням, призначених для використання в різних галузях промисловості і науки. Зокрема у галузі сонячно-земної фізики певний час функціонував багатоканальний спектрофотометр «ДИФОС» (диференційний фотометр осциляцій Сонця), у розробці, виготовленні і випробуванні якого брав участь М. Терлецький. Встановлений на супутнику «КОРОНАС-Ф», спектрофотометр «ДИФОС» від липня 2001 р. до грудня 2005 р. використовувався успішно для безперервної реєстрації зміни довжин хвиль сонячного випромінювання під час геліосейсмологічних спостережень. Для проведення електророзвідувальних робіт при геофізичних дослідженнях із використанням штучного збудження електромагнітного поля в Землі, а також для прогнозування землетрусів з використанням даних, зібраних впродовж тривалого часу про зміни електромагнітних властивостей земної кори, розробляв і випробовував високопотужний комплекс електрогенератора з контролером, призначеним для управління ним і реєстрації різних компонентів електромагнітного поля на поверхні або в свердловинах землі. Брав участь у розробці бортових приладів українських супутників «Січ-1» і «Січ-М».

За час роботи в науково-дослідних установах Михайло Терлецький захистив авторськими свідоцтвами сімнадцять винаходів. Серед них були відносно прості прилади («десятковий лічильник», «пристрій для порівняння чисел» чи «програмований регулятор температури» тощо) і багатофункціональні пристрої: «пристрій для програмного керування підйомно-транспортними машинами», «пристрій програмного керування автооператором», «пристрій для програмного задання сигналів переміщення об’єкта», «пристрій для позиційного керування приводом переміщення об’єкта» та інші. Він – автор патентів на корисні моделі «Синтактор» і «Вимірювач резистивних параметрів грунту», призначених для технічного діагностування корозійного стану підземних металевих споруд. Був співавтором розробки і впровадження «Пристрою для логічної обробки інформації» в агрегатних газоперекачувальних комплексах магістрального газопроводу «Уренгой–Помари–Ужгород».

Дитиною у складні 50-60-ті роки Михайло Терлецький часто перебував у Росохах. Гостював у родичів зі шляхетських родин Терлецьких, Затварницьких, Нанівських, Катинських, Яворських, завжди вірних рідному краєві і його традиціям. Саме тут, серед мешканців гніздового шляхетського осідку і зародилося його зацікавлення походженням та становленням гербового шляхетського роду, до якого належали ці родини.

З часом зацікавлення переросло у захоплення дослідженням генези родової спільноти Драго-Сасів. Важливим відлунням зацікавлення пам’яттю гербових шляхетських Родів стала потреба відновлення шляхетських товариств. Актуальна сьогодні робота з відродження і повернення до природних родових витоків вкотре об’єднала різних за покликаннями і професією представників гербового шляхетського роду, людей з високою (етнічною) національною потенцією. З 2005 р. у травні у трускавецькому ресторані «Сас» Товариство проводить щорічні шляхетські Зібрання представників галицьких гербових родин з України та з-за кордону. На Зібраннях обговорюються історичні проблеми зародження і становлення гербових родів Драго-Сас, Корчак, Абданк та інших, поширених в Галичині. Кожного разу з нагоди Зібрання організовується виставка-продаж історичної літератури та атрибутики роду Драго-Сас. Уже традиційно Зібрання відкриває і проводить один із засновників українського шляхетського Товариства, автор низки історичних книг про походження і становлення родової спільноти Драго-Сасів Михайло Терлецький.

Результатом внутрішньої потреби пізнання і багатолітньої праці стало створення і видання ним більше десяти окремих літературних творів на тему гербового роду: «Трак часу Драго-Сасів» (2000 р.; книжка перекладена і видана польською мовою під назвою «Szlak dziejowy rodu Sas» у 2004 р.), «Контури роду Драго-Сасів» (2005 р.), «Чин роду Драго-Сасів» (2007 р., перекладена і видана польською мовою під назвою «Czyn rodu Drago-Sasow» у 2008 р.), «Драго-Саси на тлі століть» (2008 р.), «Дві сутності сасівського роду» (2009 р.), «Протопласти роду Драго-Сасів» (2011р.), «Часопростір роду Драго-Сасів» (2012 р.), «Драго-Саси у княжо-королівському покордонні» (2013 р.), «Слідами Драго-Сасів у Львові» (2017 р.), «Світова міграція Драго-Сасів» (2019 р.) і «Становлення роду Драго-Сасів» у 4-х книгах (перша книга – у 2014 р., друга – 2015 р., третя – 2016 р., четверта – 2018 р.). Автор готує до друку чергову працю про витоки нашого гербового роду під назвою «Європейська пам'ять Драго-Сасів».